Мене звуть Ніна, і моє життя – це шлях воїна. Все почалося з того, що я познайомилася зі Степаном, привабливим колегою, який невдовзі став моїм любовним інтересом. Наші стосунки швидко розвивалися, і невдовзі ми вирішили одружитися. З метою економії коштів ми вибрали просту реєстрацію шлюбу, вирішивши нагромадити грошей на власну квартиру. Степан запропонував жити у його матері, щоб заощадити на оренді, доки ми збираємо гроші на квартиру.
Однак наше життя з його матір’ю було напруженим, вона була надмірно критичною, звинувачувала нас у тому, що ми не можемо покращити своє становище вже на першому тижні сімейного життя. Дитинство Степана було затьмарене відсутністю батька і незрозумілою, грубою любов’ю працьовитої матері-одиначки. Коли ми звернулися до неї за допомогою з придбання квартири, її зневажлива відповідь стала ударом для Степана, який сподівався на її підтримку.
Розчарувавшись, Степан заявив про свої права на квартиру, де ми проживали, оскільки вона належала його батькові. Гнівне визнання матері про те, що квартиру було переведено на ім’я Степана ще до розлучення, стало для нас приголомшливим відкриттям. Незважаючи на це, свекруха наполегливо вважала квартиру своєю власністю та відмовлялася обговорювати питання щодо поділу майна. Ми були засмучені, але вирішили жити окремо. Спроби врегулювати конфлікт та відновити стосунки Степана з матір’ю виявилися марними,
оскільки вона не хотіла вирішувати квартирне питання та йти на поступки. Ми з чоловіком продовжили збирати на наше майбутнє житло. Батьки, дізнавшись про мою вагітність, надали частину початкового внеску з іпотеки. Проте питання залишається відкритим: чому ми маємо відмовлятися від квартири, яка за законом належить Степану, лише через примхи його матері? Напередодні народження дитини ми все ще продовжуємо вовтузитися з цими невирішеними питаннями.