Усвідомлення того, що ваші діти виросли не такими, якими ви їх виховували, не може не засмучувати, особливо коли вони нехтують батьківською любов’ю заради матеріальних інтересів.Ми з чоловіком мріяли мати трьох дітей, але натомість у нас народилися дві дочки з різницею у шість років. У їхнє виховання ми вклали всю свою любов, тепло, знання та значну частину своїх ресурсів.В юності вони були зразковими учнями та демонстрували зразкову поведінку. Однак у міру їхнього дорослішання зростали і їх матеріальні потреби.Наші кошти були не нескінченні, і нам часто доводилося відмовляти їм у їхніх примхах, пояснюючи це фінансовими труднощами.
Якось під час бурхливого обговорення старша донька Тетяна, яка навчається на останньому курсі університету, запропонувала мені переїхати за кордон, щоб заробляти більше грошей, як це робили мами деяких її однокурсниць.Ця обурлива пропозиція вразила нас до глибини душі. Вона стверджувала, що її сестра Вікторія і вона сама заслуговують на краще життя, і звинувачувала нас у тому, що ми надто мало заробляємо.Ми з чоловіком вирішили наслідувати її пораді і залишити Вікторію під наглядом Тані. Пропрацювавши за кордоном майже сім років, ми повернулися та купили квартири для наших дочок. Однак цей жест не був гідно оцінений…
як ми й очікували, якщо вже зовсім чесно.Наше здоров’я погіршилося від багаторічної важкої роботи, і ми зрозуміли, що повернутися на роботи вже не зможемо.Жодна з наших дочок не піклується про нас, їх інтерес до нас, схоже, закінчився покупками квартир для них.З віком ми замислюємося над іронією долі: ми плекали їх усю молодість, а тепер вони не удостоюють нас навіть склянки води у старості. Їхня байдужість змушує нас жалкувати про прийняті рішення і сподіватися, що їхні власні діти будуть ставитись до них по-іншому.