Будучи вже вагітною, Оксана вийшла заміж за Костю та переїхала до будинку його батьків, де її з любов’ю прийняла його мати, Ірина Григорівна. Подружнє щастя Оксани було недовгим: з народженням дочки, Надьки, Костя перетворився з лагідного чоловіка на буркотливого та надміру вимогливого діда. Незважаючи на те, що заради Наденьки Оксана терпіла фізичні та емоційні муки і шукала втіхи в підтримці Ірини, зрештою, вона таки пішла від Кості.
Минуло вісім років, і Оксана, яка знову вийшла заміж і задоволена життям, наткнулася на ринку на Ірину, яка рахувала копійки, зароблені, як потім виявилося, від продажу овочів зі свого городу. Вражена труднощами Ірини під тиранією Кості, Оксана, згадала їхній минулий зв’язок і запропонувала Ірині жити в її будинку. Ірині було не по собі через те, що Оксана вже мала нову родину,
але, враховуючи важке становище, вона прийняла пропозицію. Згодом, завдяки любові та турботі Оксани, життя Ірини налагодилося. Вдячна, бабуся обсипала свою нову сім’ю любов’ю та благословеннями. Ночами вона дякувала Богові за доброту Оксани, дивуючись співчуттю, виявленому колишньою невісткою. Щодо її сина, він, на щастя, ніколи не з’являвся на порозі Оксани.