Сім років Борис та Ольга прожили у бездітному шлюбі.Щоразу, коли Борис заводив розмову про дітей, Ольга відмовлялася, пояснюючи це різними причинами: спільною відпусткою, оновленням житла чи роботою.Борис жадав батьківства, відчуваючи тугу за дитячим шумом у святкові дні або під час покупок подарунків для племінників.Завдяки розповідям брата він повною мірою усвідомлював усі складнощі ролі батька та відчував, що готовий до цього.Під час зустрічі з друзями наприкінці року Борис виявився німим у жвавому обговоренні дитячих досягнень. Помітивши сумне обличчя Бориса, його брат запропонував пред’явити Ользі ультиматум.
Підбадьорений цією ідеєю Борис висловив Ользі своє бажання стати батьком, навіть пригрозив розлученням, якщо вона не погодиться.Отримавши крижану відповідь, Борис уже наступного дня повернувся до порожнього будинку, і перша думка в нього була така, що Ольга його покинула. На його подив, під час напруженої телефонної розмови Ольга зізналася у своїй безплідності.У сум’ятті Борис звернувся по пораду до кращої подруги Ольги, Нелі.Неля розповіла про страх Ольги передати своїй майбутній дитині спадкове захворювання батька, тому й не хотіла народжувати.
Озброївшись отриманими відомостями, Борис вирішив зустрітися і поговорити з Ольгою, запевнивши її, що готовий прийняти будь-які наслідки, навіть якщо це означатиме відсутність дітей, аби вони спробували, а не здалися без бою.Поки Борис говорив усе це, Ольга раптом заткнула його рота рукою і поділилася з коханим своїм недавнім відкриттям: вона була вагітна.Борис кричав, стрибав і не міг натішитися майбутньому народженню дитини. Він запевняв Ольгу, що все буде гаразд… адже так усе й було!