– Ця дитина схожа на твого друга, а не на мене! – буркнув Олексій.- Ми зробили тест ДНК, хіба цього замало? – Втомлено відповідала щоразу Лариса.- Може, ти підробила тест! – заперечив він.– Як я можу зробити таке? – заперечила Лариса, стримуючи себе у висловах задля пристойності.Олексій несправедливо звинуватив її у змові з колишнім, що дуже зачепило Ларису . Після пояснення дружини, що новонароджені діти часто бувають схожі один на одного, він відмахнувся, вимагаючи, щоб вона пішла.
Залишившись одна з дитиною, що плаче, Лариса відчула себе спустошеною. Після завзятих спроб заспокоїти малюка, той нарешті заснув.У пошуках допомоги вона звернулася до бабусі, яка порадила їй сина своєї подруги, Марка, який, за словами жінки, міг упоратися будь-чим.Марк допоміг Ларисі зібрати ліжечко сина, відмовившись від кави, віддавши перевагу бабусиній заварці. У наступні дні він став для Лариси справжньою опорою, допомагаючи із сином та супроводжуючи її всюди.
У міру того, як вони проводили все більше часу разом, Лариса виявила, що у неї виникли почуття до Марка.Їх зв’язок міцнів, і врешті-решт молоді люди одружилися. Незабаром у них народилася дочка, і Марк став дбайливим батьком, зробивши свого сина дзеркальним відображенням батька. Якось, побачивши сина та Ларису з широкими посмішками, Олексій відчув укол жалю, що покинув сім’ю.Прийняте ним у минулому рішення викликало в нього почуття глибокого каяття.