Літня бабуся з товарами у візку підійшла до каси. По її одягу було зрозуміло, що вона із села. Продавщиця пробила товари, склала в пакет та озвучила суму:- З вас 2550.Бабуся мовчки простягла до платіжного терміналу смартфон.- У нас платити через телефон не можна – сказала здивована касирка.- Навіть у нашому сільському магазинчику можна, а у столичному супермаркеті не можна?– Ось такі у нас порядки. Платіть карткою або готівкою.- Кам’яний вік, – пробурчала бабуся і полізла в гаманець за карткою. Дістала та поклала до платіжного терміналу.- Ще раз прикладіть, – вимагала касирка, потім закричала на весь зал колезі. – Таня, перевір зв’язок з банком!- Немає інтернету! – прокричала касирка Таня.- Як? У столиці немає інтернету?! Та ви що?! – Розсердилася бабуся.- Прийдеться платити готівкою. – винесла вердикт касирка.
Бабуся проклинала і столицю, і цей супермаркет, але все ж таки знову залізла в гаманець і дістала звідти стодоларову купюру.- Та ви що? Давайте нормальні гроші.- А чим ці тобі не догодили? – Здивувалася бабуся.- Ми торгуємо лише грішми нашої держави. Валюти не приймаємо! – важливо заявила касирка.– А мені наша держава пенсію скидає на картку. У вас інтернет не працює. Як я карткою заплачу?- Нічого не знаю. Платіть чи викладайте товар назад.- Ось прямо розбіглася. Я зі свого села приїхала саме за цими покупками! Якби вони були в нас, не тягнулася б стільки кілометрів. Бери долари!- Бабусю, а давайте я вам розміняю, – звернувся до бабусі хлопець, що стоїть за нею.- Дякую, синку, врятував. Давай.- А за яким курсом мінятимемо?- За банківським, звичайно. Зараз у них на сайті уточнимо, – сказала бабуся та дістала смартфон.- Світла! Інтернет з’явився! – закричала з іншої каси Танька… Всі відвідувачі, які стояли в черзі, проводжали бабусю захопленим поглядом.