Коли свекруха дізналася, що ми впоралися з іпотекою, зателефонувала своєму синові і почала вмовляти, щоб ми допомогли золовці. У підсумку золовка має квартиру, а ми залишилися на вулиці.

Ми з Вадимом стали зустрічатися, коли мені виповнилося 22. За кілька місяців ми одружилися і взяли квартиру в іпотеку. Квартира була оформлена на чоловіка, але ми платили за неї вдвох. 10 років ми платили за неї, відмовляли собі у всьому, навіть харчувалися дешевими продуктами, не звертаючи уваги на здоров’я. І ось, через 10 років, ми закрили іпотеку, квартира була нашою. Подумала, нарешті, житимемо і насолоджуватимемося життям. Але нам не пощастило. У чоловіка була сестра, заміжня, але ні вона, ні чоловік не працювали. Всі ці роки вони винаймали маленьку кімнату. Чоловік золовки іноді знаходив собі шабашки і платив за кімнату, але постійного доходу вони не мали. Вони давно вже звикли позичати в нас гроші і більше не повертати їх.

І ось, коли свекруха дізналася, що ми закрили іпотеку, зателефонувала моєму чоловікові і почала вмовляти, що ми повинні допомогти золовці, бо вона живе в поганих умовах. – Сину, а давай ти перепиши на мене вашу квартиру, а я впущу вас у свій будинок. Навіщо мені таке просторе житло? А у вас незабаром діти будуть. Чоловік був радий такій пропозиції і, не подумавши навіть хвилину, прийняв її. Він переписав квартиру на свекруху, а свекруха переписала її на золовку. У підсумку у золовки квартира, а ми на вулиці, тому що свекруха вирішила не приймати нас. Я була в люті на чоловіка. Він не спитав у мене поради. Я ж була категорично проти цього! Ми стільки років платили за квартиру!

Після того, як золовка нас вигнала з поліцією, я жила у батьків. Чоловік приходив до мене і вибачався. Я дуже любила його, тож вирішила дати йому другий шанс. – Дай слово, що більше не довірятимеш своїй мамі. Вона маніпулює тобою. Ми візьмемо нову квартиру, платитимемо за неї, і за короткий час закриємо іпотеку, якщо ти перестанеш допомагати своїй сестрі. Чоловік погодився. Ми взяли іпотеку і стали оплачувати її, не шкодуючи сил. Кожен із нас працював на двох роботах, іноді навіть на трьох, без вихідних. І через чотири роки квартира була нашою. І тут знову з’явилася свекруха, почала просити у сина прощення.

– Пробач, синку, я була змушена так вчинити. Ти ж знаєш, у якому поганому стані була твоя сестра. Вона й зараз не у кращих умовах. Вона нещодавно потрапила в аварію, розбила машину, зараз у лікарні. А машину було взято в кредит. Вони в жахливому стані: чи не міг би ти заплатити за кредит та за ремонт машини? Ти краще продай вашу квартиру, віддай мені гроші, можете переїхати в мій будинок. І що зробив мій чоловік? Знову повірив! Як можна бути настільки наївним? Стільки років було витрачено марно! Я подала на розлучення того ж дня! Як мінімум, відсуджу у них половину квартири!

Leave a Comment