Посеред ночі сон Олени перервав дзвінок у двері.- Хто там?- Олено, це я, дозволь мені увійти!- Розбирайся зі своїми проблемами без мене, якось сам.- На вулиці холодно. Я спатиму біля твоїх дверей, якщо не впустиш.Олена зітхнула, впізнавши голос свого брата Андрія.- Заходь. Які у тебе проблеми цього разу?Через рік шлюбу Андрія з моделлю Танею у їхніх стосунках з’явилися дикі ревнощі.- Тобі треба було одружитися з більш скромною дівчиною! Модель він собі вибрав, чи бачите! – Докоряла Олена.- Вона мене любить… – захищався Андрій, – все зміниться, просто потрібен час.
Таня виселила його, втомившись від вічних інтриг та криків чоловіка. Олена, змучена власними любовними негараздами, відправила його спати, а сама поїхала до їхнього старого заміського будинку в пошуках спокою.Дача, колись жвава, після смерті бабусі поринула в тишу.Укутавшись у в’язаний светр, Олена вдавалася приємним спогадам, поки її не відвернув дзвінок Андрія. Він сказав, що скоро буде в неї.І справді, незабаром він поділився новиною про вагітність Тані, що призвело до жвавої розмови про їхнє світле майбутнє, в тому числі і про ремонт котеджу.
У цій спільній мрії Олена побачила колишній ентузіазм брата, що не могло її не порадувати.Наступного дня, вдаючись до спогадів, вони виявили закопану під одним кущем пляшку з листами від бабусі. Ці листи привели їх до жерстяної коробки, закопаної на задньому дворі, наповненої золотими монетами, подарунками від їхньої прабабусі. Несподівана знахідка створила для брата та сестри ще одну причину для радості, переплітаючи надії минулого з мріями, які вже виконуються у теперішньому.