Шумним червневим днем біля міського РАГСу Денис у костюмі-трійці стояв із батьками. Його мама розкритикувала скромність сукні його нареченої, Наталії, і згадала більш забезпечену потенційну наречену на ім’я Аліса. Денис заперечив, що Наталя, на відміну від Аліси, цінує прості жести, наприклад, букет ромашок, а не троянд і таке інше. У ході розмови Денис зізнався, що вирішив покликати Наталю заміж не з кохання, а через уміння вести домашнє господарство,
і навіть натякнув на свої пригоди з Алісою, менш господарською дівчиною. Все б нічого, але Наталя все підслухала. Вона згадала попередження батьків про поверховість і зарозумілість Дениса, згадала вечерю, на якій він принижував вміння її мами готувати і без кінця хвалився багатством своєї родини. Наталя, незважаючи на їхні застереження, захищала Дениса, компенсуючи бачення їхніх різних інтересів коханням.
Вражена справжніми намірами Дениса, Наталя, почувши, як їх звуть у зал церемонії, вирішила втекти з батьками. Повернувшись додому, дівчина виявила фотографії січневої відпустки Дениса та Аліси, що підтвердило її рішення. Вирішивши тимчасово відпочити від усього і прийняти своє нове життя, вона приїхала до бабусі та дідуся.
Повернувшись через місяць до міста, вона зустрілася на вулиці з Денисом, який обурювався, посилаючись на фінансові втрати від їхнього весілля. Наталя у відповідь підкреслила його невірність та залежність від багатства батька. На завершення вона з глузуванням запропонувала Алісу як наречену, назвавши його “підкладкою під каблук”.