Ольга та Андрій одружилися у листопаді, проживши разом півроку. У Андрія, вже самодостатнього чоловіка, була робота, квартира та машина, подарована батьком. Ольга, сільська дівчина, яка навчалася у місті, часто зазнавала тиску з боку своєї матері, Ірини Іванівни через своє життя у місті. Перед весіллям молодята відвідали рідне місто Ольги – Калинівку. Ірина Іванівна, за натурою сувора жінка у третьому шлюбі, не особливо перейнялася своїм майбутнім зятем. Під час обговорення весільних планів виявилася пасивність Ольги – результат впливу її владної матері.
Андрій, намагаючись бути дипломатичним, вважав за краще тримати дистанцію з Іриною, відчувши її ворожість до нього. Іншим разом, коли захворів чоловік Ірини, Андрій погодився допомогти зібрати картоплю. Ірина розкритикувала його роботу, внаслідок чого виникла гостра сварка між тещею та зятем. Коли Ольга спробувала виступити посередником, Андрій попросив її даремно не намагатися і вони пішли, залишивши Ірину.
На зворотному шляху Андрій вирішив, що краще заплатить робітникам за допомогу Ірині, ніж братиме у цьому безпосередню участь. Він попросив Ольгу не приймати від матері жодних подарунків, щоб уникнути подальшого нагадування про них. З того часу Ірина трималася на відстані від їхньої родини, час від часу спілкуючись лише з Ольгою та ігноруючи Андрія, що його цілком влаштовувало. Чоловік вважав, що краще між ними буде своєрідний мир, ніж постійний розлад.