Сьогодні виповнюється 25 років від дня народження моєї доньки – дня, який переплітений з долею так, як я й уявити не могла.Коли вона мала народитися, мій чоловік поїхав на роботу в сусіднє місто. Він не міг відмовитись, бо йому пропонували величезні гроші, які були потрібні нам, як ніколи. Одного вечора я затрималася на роботі і вирішила прогулятися до будинку через парк. Ні з того ні з сього молодик вихопив у мене сумку, через що я впала і відчула різкий біль у районі живота.
Паралізована болем, я навіть не змогла покликати на допомогу.На щастя, на допомогу прийшла сімейна пара з коляскою – Павло та Катя. Вони викликали “швидку допомогу” і чекали на бригаду зі мною. Тієї ж ночі під їхнім чуйним наглядом і турботою я народила свою дочку. Ми обидві дивом залишилися здоровими.Коли мій чоловік повернувся, ми висловили подружжю подяку, але вони відмовилися від грошей, сказавши, що доля відплатить їм тим самим.
За роки дочка познайомила нас зі своїм нареченим, Дмитром. Коли настав час знайомитись з його батьками, то яке ж було наше здивування, коли у дверях з’явилися Павло та Катя! То були батьки Дмитра. Дві сім’ї, раніше пов’язані випадковістю, тепер знову поєдналися завдяки любові наших дітей. Того вечора Павло підняв тост за несподівані подарунки, які дарує доля, відзначивши наш неймовірний шлях.