-Бабусю, я хочу бути балериною чи танцівницею! Візьми мене на танець! – благала дівчинка, помітивши, що бабуся збирає їхні речі. — Ми збираємось у подорож? — невинно спитала вона. Стримуючи сльози, бабуся продовжувала збирати валізу, але, насправді, щоб відвезти її до дитячого будинку — реальність, надто сувора для розуміння дитини. Дівчинка прожила з нею рік після того, як її мати раптово покинула її, вирішивши розпочати нове життя без дитини . Незважаючи на труднощі її виховання на мізерну пенсію в їхньому сільському будинку, бабуся любила онуку, яка дала їй нове життя.
На жаль, злісна сусідка, засмучена шкодою, яку їхні кури завдали її врожаю, заявила на бабусю до органів опіки про незаконне утримання дівчинки. Незважаючи на благання бабусі, в її позову про опіку було відмовлено через неприйнятні житлові умови, головним чином через дах, що протікає. У фатальний день маленька дівчинка кричала і плакала, благаючи бабусю не залишати її, бо її відвозили у невідомому їй напрямку. Спустошена бабуся з того дня стала самітницею.
Проте ситуація змінилася, коли молодша донька злопамятної сусідки, яка з дитинства симпатизувала бабусі, виступила проти матері і спробувала виправити несправедливість. Зрозумівши причину відмови в опіці, вона розмістила в мережі звернення про допомогу, викликавши несподіваний ланцюжок подій. Сотні людей відгукнулися на цей заклик: багато хто приїхав до бабусі з інструментами та матеріалами для ремонту, розпочав роботу, а бабусю попросили якнайшвидше почати збирати всі необхідні документи для повернення онуки…