Я ніколи не думав, що опинюся в такій ситуації, коли заможні батьки моєї дружини вирішать не підтримувати нас, незважаючи на те, що здатні на це. Вони володіють трьома квартирами, в одній мешкають, а дві інші здають. Тим часом ми з дружиною Настею, батьки трьох малолітніх дітей, живемо на орендованій квартирі. Я був спантеличений, чому вони здавались байдужими до умов життя своїх онуків.
Якось я набрався сміливості, щоб поділитися з ними нашою з маленькими дітьми боротьбою під час переїзду з однієї квартири до іншої. Я сподівався, що вони запропонують одну зі своїх квартир, враховуючи, що ми давно вже були сім’єю – але відповідь мого тестя була дуже бентежною. -У тебе дуже рано з’явилися діти. Спершу треба було купити квартиру, — сказав він. -Ти хороший у розмноженні, але не такий гарний у зароблянні грошей.
Його слова вразили, особливо твердження про те, що у 30 років ми надто молоді для дітей. Я був скривджений і відчував себе відчуженим, розуміючи, що вони зовсім не дбають про свою дочку та онуків. Коли нещодавно ми знову були змушені переїхати, бо наш орендодавець хотів розмістити свого сина та його нову дружину – це був черговий нищівний удар. Більшість нашого доходу йшла на оплату оренди житла, їжі та одягу, залишаючи нас без копійки на відпочинок та створення спогадів з нашими дітьми.
Навпаки, мої батьки, які живуть у селі і самі стиснуті в засобах, регулярно надсилають нам свіжі продукти та консерви, щоб допомогти всім, чим можуть. Я не міг зрозуміти, як мої родичі можуть так зневажливо ставитися до власної доньки та онуків? Було гнітюче усвідомлювати, що від мене, як від чоловіка, очікували, що я повністю самостійно забезпечуватиму житлом свою сім’ю. Незважаючи на труднощі, я не уявляю життя без своїх дітей. Я впевнений, що коли вони виростуть, ми підтримуватимемо і піклуватимемося про них так, як мої родичі ніколи не дбали про свою дочку.