Андрій, забруднений і скуйовджений після прополки картоплі, вийшов на ганок, кличучи свою дружину Таню обідати. Це сільське життя було не зовсім тим, про що вони мріяли в роки своєї роботи : дні, наповнені нескінченною рутиною, мізерним часом для дозвілля та стиснутими фінансами, кинули тінь на їхній вихід на пенсію.
Таня, вже скисла від монотонної рутини їхнього існування, порадила йому привести себе до ладу перед їжею. Хоча смішок Андрія зачепив її, вона задумалася про їхній стан: вони стали дратівливими, приземленими старими, їхні щоденні розмови оберталися навколо боротьби зі шкідниками у їхньому саду. Вона сумувала за їхнім колишнім життям, наповненим відпочинком у європейських містах.
Андрій оголосив про свою готовність до обіду, що викликало зітхання Тані, поки вона готувала їм їжу. Коли Андрій згадав про дзвінок Толіка, який запросив їх на зустріч старих друзів, Таня спочатку чинила опір, але зрештою поступилася. Увечері, у Толіка та Алли, вони насолодилися простою, але ситною вечерею, що нагадує про старі часи. Компліменти Толіка та явні ревнощі Андрія надали Тані несподіваного імпульсу.
Цей візит привніс освіжаючу енергію у їхні стосунки, що виявилося у їхньому веселому поверненні додому.Незважаючи на захоплення Андрія та пропозиції поїхати подалі від їхнього монотонного сільського життя, Таня раптом відчула себе задоволеною прямо там – усередині їхнього скромного, але затишного будинку.
Краса навколо них і люблячий погляд Андрія зігріли її серце. Його історії з дитинства, їхній спільний сміх і жива любов між ними були справжнім багатством, якого вона прагнула, порівняно з яким старі штани та забуті європейські канікули здавалися незначними.Подружжя зрештою погодилося, що зі своєю любов’ю вони могли б вижити без решти.