Розслабленим недільним ранком Ігоря розбудив аромат кави, звареної його дружиною-жайворонком Таїсою, яка вже вийшла на ранкову пробіжку, повернулася, прийняла душ і навіть зварила каву. Поки Таїсія готувала сніданок, Ігор помітив на кухні кошеня. Таїсія пояснила, що знайшла покинуте кошеня у парку і не могла його там залишити. Однак Ігор, будучи не особливим любителем свійських тварин, був незадоволений тим, що Таїса принесла кошеня додому, не порадившись із ним. В люті він вирішив прогулятися парком, подихати свіжим повітрям і гарненько подумати про все.
Під час прогулянки Ігор став свідком того, як чоловік похилого віку ніжно піклувався про свою дружину-інваліда. Кохання та відданість, виявлені чоловіком, змусили Ігоря усвідомити, наскільки егоїстичним він був стосовно Таїсії. Він міркував про те, як Таїсія завжди ставила його потреби на перше місце, і все ж таки він рідко виявляв вдячність або взагалі враховував інтереси дружини. Тим часом Таїсія зателефонувала та повідомила Ігорю, що сусідка погодилася забрати кошеня. Зрозумівши свою помилку, Ігор вирішив загладити провину.
Він купив улюблені квіти Таїсії і помчав додому. Коли він прийшов, виявив, що Таїса зі сльозами на очах тримає кошеня; сусідка повернула його дівчині. Ігор сказав Таїсії, що кошеня може залишитися з ними. Він вручив дружині квіти, висловив своє кохання і вибачився за свою жахливу поведінку. Обличчя Таїсії буквально сяяло від щастя. Вони вирішили разом піти в зоомагазин, щоб купити все необхідне для кошеня, що започаткувало уважніший і люблячий етап у їхніх стосунках.