Зорієнтувавшись на ринку, Алла купила все необхідне і попрямувала до виходу. Ринки не були її улюбленим місцем, оскільки вона не любила пильних поглядів, що вивчають кожен прилавок. Раптом знайомий голос зупинив її кроки. – Підійдіть ближче, не проґавте свій шанс на щастя! Візьміть лотерейний білет! – благала ошатно одягнена жінка з букетом квитків. Потік меланхолії захлеснув Аллу. Віра… Від живої, енергійної дівчини залишився лише голос та визначні брови. Тремтячи в невідповідній погоді легкій куртці, Віра невтомно продавала лотерейні квитки. – Підходьте, беріть квиток! Може, сьогодні вам пощастить! – Віра простягла квитки Аллі зі спробою посміхнутися. – Віра! Як ти тут опинилася? – Заїкаючись, запитала Алла.
Віра оглянула стильне вбрання Алли, зупинивши свій погляд на її доглянутих руках та модній сумці. – Це ваш щасливий білет! – Віра механічно відновила свою подачу. Вихор минулого огорнув Аллу. Перед очима промайнула їхня мізерно обставлена кімната в гуртожитку з розкиданими по ній екстравагантними речами Віри. – Скоро нам треба буде зняти інший будинок для твоїх речей, – зауважила Алла, уткнувшись носом у книги. – Просто заздри мовчки, подруго! – відповіла Віра, зайнята приміркою суконь, – Тамара приїде з грошима. Будь уважна, у мене побачення.
Алла дивувалася, чому Віра називає свою матір Тамарою. Вона знала Тамару як люблячу і турботливу матір, а Віра здавалася холодною і дуже байдужою до неї. Якось Тамара прийшла з продуктами, доки Віри не було вдома. У наступній розмові Алла дізналася, що Віра була вдочерєна, і вона завжди зберігала цей секрет, навіть їй близькій подрузі не розповідала. Виникла спекотна сварка, коли Алла запитала Віру про її холодне ставлення до прийомної матері. Наступного дня Віра пішла з гуртожитку та зникла. Аллу повернув до реальності нетерплячий голос Віри.
– Ти береш квиток чи ні? – Це я, Алло, зі студентського гуртожитку… Віра напружилася. – Я знаю, – пробурмотіла вона, нервово переступаючи з ноги на ногу. Потім вона почала малювати вигадану райдужну картину свого життя з майбутнім чоловіком. Алла з важким серцем вручила Вірі щедру купюру і взяла лотерейний квиток на удачу та пішла. Повертаючись додому до дбайливого чоловіка та дітей, Алла відчула наліт гірко-солодких спогадів. Можливо, їй було б краще не знати, що сталося з Вірою…