Усі в селі знали, що у бабусі Каті син – відомий професор, багато в чому тому, що Катя безперестанку розповідала про його здобутки. Час від часу професор, його дружина та їхня донька приїжджали у гості. Найчастіше Катя відвідувала їх у місті, і завжди просила сусіда Олексія доглянути її невелике господарство. Олексій, який знав Катю з дитинства, ніколи не відмовлявся. Він пам’ятав, як вона лаяла його за юнацькі витівки, а також смачні пироги, якими вона часто ділилася з ним. Коли взимку Катя важко захворіла, вона почала рідко виходити з дому. Навесні вона одужала,
але була надто слабка, щоб справлятися з садом. Не втрачаючи надії, вона сказала, що її онука Олена допомагатиме. Олексій пам’ятав Олену як дівчинку з великими блакитними очима та довгими тонкими пальцями. Вони були друзями дитинства, хоча Олена більше цікавилася малюванням, ніж іграми чи спортом. Вона носила з собою великий альбом, замальовуючи все довкола, бо мріяла стати художником. Олексій не розумів цього захоплення, внаслідок чого їхня дружба поступово згасала. Через роки, коли Олексію було 16 років і він навчався на столяра, під час святкового візиту він помітив Олену,
яка перетворилася на гарну молоду дівчину. Його запрошення на дискотеку було відхилено, але вони погодилися на прогулянку, під час якої він зрозумів, що вони мають різні погляди на життя. Хоча він захоплювався Оленою здалеку, але так і не наважився запросити її на побачення. Олексію було 24 роки, коли він знову побачив Олену. Катя оголосила, що її онука, яка навчалася за кордоном, повертається, щоб допомогти їй із садом. Олексій знову закохався у Олену, спостерігаючи, як вона старанно працює у садку. Вони розмовляли про Катю, про свої мрії та про своє життя. Коли Катя померла, Олексій набрався сміливості та запитав Олену, чи можна відвідати її у місті. Вона відмовилася, сказавши, що їде.
Через три роки Олексій одружився з Ольгою – сестрою друга дитинства, і вони чекали на дитину. Якось увечері Ольга показала Олексію у соціальних мережах пост про художню виставку Олени під назвою “Просте щастя”. Серед її робіт була детальна картина батька Олексія, яка змусила чоловіка глибоко замислитись над ситуацією. Натхненний, він вирішив зробити унікальне ліжечко для свого майбутнього сина, щоб кожна річ, яку він зробить у майбутньому, була унікальною і передалася його синові та онукам. Поки летіла стружка, він лише посміхався при думці про їхню зростаючу “династію”.