Я був сумнозвісним поганим учнем, а тепер працюю в одній з найкращих компаній зі створення програмного забезпечення. Я часто змінював навчальні заклади через погану успішність, а коли й заходив до будівлі школи, то ховався у туалетах під час уроків. Цікаво, що друг, який розділяв ці витівки, зараз є відомим футбольним тренером дитячої команди, володіє кількома мовами та навичками роботи з інформаційними технологіями. Інший колишній бідний студент став моряком і об’їздив увесь світ,
хоча зараз він працює ближче до будинку, щоб виховувати маленького сина. Однокласниця, яка ледь складала іспити, за винятком музики та малювання, тепер керує великою компанією в Іспанії як головний транспортний брокер і навіть викладає по різних інститутах світу розроблений нею курс. Один особливо бунтарський одноліток, який любив важку музику і дратував цим вчителів, став популярним нейрохірургом, відомим тим, що під час операцій досі слухав свою улюблену музику в навушниках. А мій знайомий, якого виключили з семи шкіл, тепер володіє успішною мережею магазинів, доводячи, тим самим, що небажання вчитися у школі не завжди віщує майбутні невдачі.
Мій дядько, якого колись вважали “неуспішним” з хімії, став визнаним фахівцем з цього предмета, на подив свого колишнього скептично налаштованого вчителя. На закінчення хочу сказати, що ранні труднощі у навчанні не обов’язково визначають здатність людини до успіху. Багато моїх однолітків, яких колись вважали невдахами у навчанні, прожили успішне та плідне життя, тоді як деякі кращі студенти все ще намагаються знайти свою опору, зводячи кінці з кінцями. Іронія життя часто показує, що традиційні показники потенціалу у вигляді шкільних оцінок не завжди збігаються з реальними результатами.