Ми з Оксаною прожили разом вісім років. А познайомилися ми на вечірці, де її яскраві очі та жива натура миттєво зачарували мене. Незважаючи на свою сором’язливість, я запросив її на побачення, і вона погодилася. Через рік ми одружилися, насолоджуючись щасливим життям, сповненим любов’ю та гармонією, хоча в нас не було дитини. Зрештою, Оксана завагітніла, і ми були щасливі. Наша донька Марія принесла величезне щастя, але й змінила наше життя. Оксана почала втомлюватися,
в результаті і наша близькість зменшилася. Потім вона знову завагітніла, і в нас народився син. З двома дітьми навантаження на Оксану зросло вдвічі, і в неї поменшало часу на мене. У нашому будинку запанував хаос, та й я почував себе обділеним увагою. Я вже помічав її перетворення з карколомної красуні на виснажену матір. Тому я став віддалятися і наш шлюб руйнувався. У результаті я вирішив розлучитися. Оксана прийняла все спокійно,
а я переїхав до столиці. Я посилав гроші як аліменти, але уникав візитів. Через три роки я повернувся, щоб зустрітися з дітьми – і був вражений тим, що Оксана знову перетворилася на свою променисту сутність, радісна поряд з нашими дітьми та іншим чоловіком. Я надто пізно усвідомив свої помилки. Я власноруч зруйнував своє щастя, втративши все, що в мене колись було…