Сидячи біля вікна своєї квартири на другому поверсі, Клара Миколаївна помітила дівчинку-підлітка, захоплену своїм телефоном, яка сиділа на лавці, попри листопадовий холодний вітер. Стурбована самопочуттям дівчинки, вона вийшла на вулицю, щоб запросити тремтячого підлітка до будинку на теплий чай. У теплі кухні Клара поділилася своїми історіями. Вона жила сама, її сім’я поїхала за кордон, залишивши її в просторій, але порожній квартирі.
Дівчина, Марина, у свою чергу поділилася своїми проблемами з відчуженою матір’ю та владним вітчимом. Їхній зв’язок зростав, і Марина часто відвідувала Клару, яка давала їй втіху та настанови. Коли Марині виповнилося 18 років, вона оголосила про свою незалежність від неспокійного домашнього життя і вирішила залишитися з Кларою, яка запропонувала їй здобути вищу освіту. Згодом Клара стала дуже важливою фігурою у житті Марини,
і зрештою вона заповіла свою квартиру дівчині, яка скрасила її останні роки. Коли Клара померла, Марина успадкувала квартиру, але зіткнулася з раптовим поверненням у її життя матері та вітчима, які жадібно дивилися на майно. Відстоюючи свої права і спираючись на підтримку свого нареченого, Марина стійко протистояла всім вимогам, закріплюючи своє нове життя в будинку, який Клара з любов’ю залишила їй, що свідчило про їхній глибокий і несподіваний зв’язок.