Ми з чоловіком були одружені тридцять років. Виростили трьох чудових діток. Вони вже давно мають сім’ї. Але ще до одруження наймолодшої дочки Марк закохався в “іншу жінку”. Переїхав жити до неї. Ясно, що коханка була молодша за мене. Мабуть, навіть красивіша. Сама нещодавно розлучилася. На руках у неї лише п’ятирічний син. Це був дуже важкий період у моєму житті. Мене тоді добряче вибило з колії. Мені під п’ятдесят, я залишаюся сама. Не про таку старість після 30-річного шлюбу мріяла, гадаю, кожна жінка думає, що така цифра – це гарант вірності. Але де там… Допомогла мені молодша дочка.
Вона саме тоди вступала до вишої. По можливості робила все, що просила. Хоча знаю, що й їй легко не було. До всього звикаєш. Тож звикла і я. Зосередила всю увагу на дочці. Оля успішно закінчила навчання та вступила до столичного ВНЗ. Я залишилась саа. Було дуже незвично і навіть трохи страшно. Досі завжди була оточена людьми. Я почувала себе погано. Добре, хоча б старші діти не забували про матір. І ось через чотири роки після зради Марк наважився мені зателефонувати. Колишній питав, як у мене справи, з ким живу, чим займаюся. Зрештою, хотів дізнатися, чи не журюся за ним досі. Я сказала, що в мене все гаразд і міняти не хочеться. Розмова обірвалася раптово. Він запропонував зустрітись. Я не відмовлялася.
Колишній хотів усе повернути на свої місця. Тепер йому, мовляв, шкода тих тридцяти років, які ми провели разом. Все-таки не просто так ми одружувалися. Любить він і досі. Марк спитав, чи може повернутися до сім’ї. Просив прийняти його. Сказав, що розуміє, як завинив, але претендує на другий шанс . Мене таке прохання трохи збентежило. Я звикла до життя без нього, а тут знову до старого повертатися. Точної відповіді не дала. Сказала, що маю подумати. Марка я ще люблю, але більше не зможу бути для нього такою дружиною, якою була раніше. У мене нове життя та прислужування до нього не входить. Я самотня та самодостатня жінка. Ймовірно, доки не дам йому згоди на повернення до сім’ї.