Якось Маша опинилася у місцевому магазині, вибираючи продукти для вечері. Того дня у закладі майже нікого не було, і тиша разом із м’яким світлом створювала затишну атмосферу. Маша повільно рухалася між полицями, коли раптом її увагу привернула молода жінка біля полиці з дитячим харчуванням. Щось у її поведінці здалося Маші дивним… Маша спостерігала, як жінка озирнулася на всі боки і швидко сховала кілька банок дитячого харчування під свою куртку. У перший момент Маша відчула обурення, але потім її серце спалахнуло співчуттям. Вона вирішила підійти до незнайомки.
“Вибачте, мені здається, вам потрібна допомога,” – обережно почала Маша, намагаючись зробити свій голос якомога більш доброзичливим. Жінка здригнулася і подивилася на неї широко розплющеними очима, явно чекаючи на неприємності. “Ви… ви ж не збираєтеся кликати охорону?” — її голос тремтів від страху. “Ні, звичайно,” – посміхнулася Маша. “Я хочу допомогти. Розкажіть мені, що трапилося?” Після короткої паузи, наповненої коливаннями, жінка повільно почала розкриватися. Вона представилася Ганною і розповіла про свою скрутну ситуацію. Вона була молодою мамою без роботи, а її малюк потребував харчування, яке вона не могла собі дозволити.
“Я не знала, що мені робити,” – насилу видавила вона, намагаючись стримати сльози. “Я так не хотіла вдаватися до цього…” Маша взяла справу до своїх рук. Вона купила Ганні необхідне дитяче харчування і дала їй номер телефону місцевого благодійного фонду, який допомагає сім’ям, які мають потребу. “Ти не одна в цій боротьбі”, – впевнено сказала Маша, простягаючи їй пакети. “Є люди, які можуть допомогти.” Ганна не могла висловити всю подяку словами, але її очі говорили за неї. У той день Маша не просто зробила добру справу: вона нагадала Ганні, та й собі, про важливість співчуття та підтримки у скрутні часи.