Анастасія та Влад завжди мріяли про день, коли стануть бабусею та дідусем. Коли їхній син Олексій та його дружина Олена оголосили про народження онука, радості подружжя не було меж. Але невдовзі після появи маленького Микити радість змінилася напругою. Проблема виникла зненацька. Анастасія та Влад почали помічати, як Микита проводить більше часу з іншими бабусею та дідусем – батьками Олени. Спочатку вони намагалися ігнорувати свої почуття, але незабаром ревнощі взяли гору. “Ти бачив, як він сміється поряд з ними? Наш онук здається щасливішим у їхній компанії,” – з болючим відтінком у голосі сказала Анастасія Владу одного вечора.
Влад, хоч і намагався зберігати спокій, теж не міг приховати свого розчарування. “Ми теж маємо бути частиною його життя, не менше їх,” – погодився він. Ситуація загострилася настільки, що кожна сімейна зустріч перетворювалася на поле битви за увагу Микити. Замість того, щоб насолоджуватися часом, проведеним разом, Анастасія та Влад відчували лише роздратування та образу. Зрештою, Олексій помітив напруженість і вирішив втрутитися. “Мамо, тату, ми повинні поговорити,” – почав він одного разу, коли вони зібралися разом. “Микита дуже любить вас. Але ваші суперечки і ревнощі лише шкодять йому.” Слова сина змусили Анастасію та Влада замислитися.
Вони зрозуміли, що їхня поведінка могла завдати шкоди онуку, якого вони так любили. “Ми маємо змінитися,” – зізналася Анастасія. “Микита заслуговує, щоб його любили без жодних умов.” З того моменту Анастасія та Влад намагалися подолати свої ревнощі. Вони почали більше спілкуватися з іншими бабусею та дідусем, намагаючись створити доброзичливу та теплу атмосферу для спільних зустрічей. Поступово сімейні збори знову стали місцем радості та сміху, де кожен міг насолодитися компанією один одного, особливо – маленького Микити, який був щасливий бачити своїх бабусь та дідусів разом за одним столом.