Я завжди вважала себе звичайною дівчиною, яка живе спокійним і розміреним життям. Проте все змінилося тієї осінньої ночі, коли я зустріла його. Він стояв біля під’їзду мого будинку: блукаючий погляд, весь у синцях і без жодних документів. Пам’ять його підвела – він навіть не пам’ятав свого імені. “Вам потрібна допомога?” – Запитала я, не в змозі пройти повз. “Я… я не пам’ятаю, хто я,” – промимрив він збитим голосом. Мені стало його шкода. Я запропонувала йому переночувати у мене, поки ми не розберемося, хто він і звідки. Наступного ранку ми звернулися до поліції, але там нам не змогли допомогти – без документів та пам’яті його особистість залишалася загадкою. З кожним днем, проведеним разом, між нами виникав зв’язок.
Я впізнала його як доброго, дбайливого та надзвичайно вдячного за мою допомогу. Ми разом намагалися відновити його минуле, але безуспішно. Однак це не заважало нам насолоджуватися сьогоденням. “Я не знаю, ким я був до цієї зустрічі з тобою,” – сказав він одного разу, “але я знаю, що ти стала найважливішою частиною мого життя зараз.” І я теж зрозуміла, що закохалася в цього загадкового незнайомця, який так несподівано увійшов до мого життя.
Через рік, коли його минуле так і залишалося нерозгаданим, він зробив мені пропозицію. “Без пам’яті про минуле, я хочу будувати майбутнє з тобою”, – сказав він. Я сказала “так”. На нашому весіллі ми обидва розуміли, що, незважаючи на всі таємниці минулого, ми знайшли одне в одному те, що шукали все життя – кохання, розуміння та вірність. Так почалося наше спільне життя, повне загадок минулого, але також сповнене радості та любові в сьогоденні. Ми стали доказом того, що іноді несподівані зустрічі можуть призвести до найдивовижніших і найщасливіших поворотів долі.