Я завжди мріяв про власний бізнес, і, нарешті, після стількох років наполегливої праці моя компанія стала успішною. Але в один “прекрасний” день ця ідилія була потривожена проханням моїх батьків. “Ти не міг би взяти на роботу свого брата?” – Запитала мама під час сімейної вечері. “Ти ж знаєш, як йому важко знайти гарну роботу.” Проблема в тому, що мій брат, милий і добрий хлопець, завжди був неймовірно розсіяний і неорганізований. Я поважав його як брата, але знав, що він не впорається навіть із найпростішими завданнями в моїй компанії.
“Мамо, я ціную твоє занепокоєння,” – почав я обережно, – “але бізнес вимагає певних навичок та серйозності. Я не впевнений, що це підходить йому.” “Будь ласка, дай йому шанс”, – наполягала вона. “Він твій брат.” Після довгих роздумів я вирішив запропонувати йому стажування. “Слухай, я дам тобі шанс, але ти повинен розуміти серйозність цієї справи. Будеш стажером, і, якщо впораєшся, ми подивимося, що буде далі”, – сказав я братові. Він узявся за справу з ентузіазмом, але вже через тиждень стало ясно, що мої побоювання були недаремними.
Він запізнювався, забував про важливі зустрічі, виконана робота була недбалою. Я намагався бути терпимим, але коли помилки почали впливати на роботу всієї компанії, мені довелося прийняти рішення. “Вибач, брате, але це не твоє,” – довелося сказати мені. “Я не можу ризикувати справою заради сімейних зв’язків.” Хоча моє рішення викликало невдоволення в сім’ї, я знав, що вчинив правильно. Цей досвід навчив мене, що іноді найважчий вибір – це сказати “ні” близьким заради збереження своїх цінностей та успіху.