Маша, переживши сильне розчарування та хворобливе розлучення, шукала розради в селі своєї бабусі Оксани, розташованого серед лісів, полів та невеликої річки. Бабуся, яка живе одна і не має можливості навіть сходити в магазин без допомоги сусідки Віри, з нетерпінням чекала на приїзд онуки, хоча й сумнівалася, що міська жінка полюбить село. Піднявшись на вершину пагорба, Маша була вражена красою засіяних полів. Свою роботу та квартиру вона залишила дочці, плануючи працювати у сільському фельдшерському пункті, яким керував дядько Федько.
У свої 42 роки Марія вирішила кардинально змінити своє життя. Звільнившись від сварливого чоловіка, вона тепер зосередилася на догляді за бабусею. Приїхавши, жінка виявила, що бабуся перебуває у немічному стані. Вона одразу поміряла Оксані тиск і взяла на себе турботу про неї. Марія, яка вже працювала фельдшером і поверталася додому втомленою, спостерігала, як бабуся перемикає своє бурчання на нову тему – повторне заміжжя внучки. Оксана вважала, що бути самотньою жінкою в селі непристойно і наполягала на тому, щоб Марія знайшла собі чоловіка. Якось, відпочиваючи в саду, вона побачила Михайла – робітника з будівництва.
Жінка звернулася до нього з незвичайним проханням: прикинутися її нареченим, щоб заспокоїти бабусю. Мишко, авантюрна душа, погодився на цю шараду. Увечері того ж дня Михайло прийшов у гості, представившись виконробом з іншого регіону, який допомагає братові і планує влаштуватися в цьому районі. На подив Марії, Оксана тепло прийняла Мишка, схваливши їхні передбачувані стосунки. Коли вони виходили пізно ввечері, Михайло, який потай давно захоплювався Марією, з усмішкою запропонував їм одружитися. Марія не передбачала такого розвитку подій, однак, під схвальні погляди та слова Оксани, ці удавані стосунки переросли у справжній шлюб, виконавши бажання як Марії, так і її бабусі.