Моя подруга Рита, відома своїм почуттям такту, завжди вважала за краще зупинятися в готелях під час своїх поїздок на море, незважаючи на те, що поряд жили родичі. Вона воліла чинити так, щоб уникнути будь-якого почуття провини. Проте цього року, зіткнувшись із фінансовими труднощами, вона таки вирішила зупинитися у своєї сестри, заздалегідь переконавшись, що це не буде для них проблемою. Після прибуття Рита виявила, що її житло далеко від ідеального : замість кімнати їй надали крихітну комірчину без вікон. Будинок сестри був досить далеко від набережної,
що робило щоденний шлях до моря довгим і стомлюючим. Почуваючись зобов’язаною робити свій внесок, Рита купувала продукти, але велика родина сестри швидко все поглинала, залишаючи їй кілька шматочків. Ситуація погіршилася, коли сестра обмежила її в користуванні душем, віддавши перевагу іншим відпочиваючим, і змусивши Риту митися під краном ледь теплою водою. У міру того, як зростали витрати на продукти, Рита зрозуміла, що не може дозволити собі ні екскурсій, ні сувенірів, адже вже витратила всі свої заощадження на їжу для сім’ї сестри. Вона згадувала приватні готелі з
їхніми зручностями, розуміючи, що проживання в них коштувало б їй ту ж суму. Перед від’їздом Рита порівняла вартість номера в готелі підвищеної комфортності з тим, що вона витратила на “подяку” сестрі. На свій жах, вона виявила, що проживання в такому номері обійшлося б їй набагато дешевше. У результаті моя подруга дійшла ще одного висновку, що жити у незнайомих людей набагато дешевше, ніж у сім’ї. Її сестра вважає, що зробила добру справу, надавши дах близькій людині, але насправді цей досвід виявився некомфортним для обох і зіпсував Риті відпустку.