У моєму житті настав момент повного виснаження, коли я була обтяжена турботою про двох маленьких дітей, а мій чоловік не пропонував жодної допомоги. Незважаючи на мої численні прохання, він завжди заявляв, що надто втомився на роботі, щоб допомагати по господарству чи доглядати дітей. Я постійно відчувала себе перевантаженою, але встигала робити все: від прибирання та готування до ігор з хворими дітьми та догляду за ними. У якийсь момент моя розумова та фізична втома зросла настільки,
що я почувала себе на межі зриву. Саме у той період моя найкраща подруга, яка не змогла скористатися своєю путівкою до Єгипту через особисті проблеми, запропонувала її мені за доступною ціною. Бажаючи відпочити, я схопилася за цю нагоду. Поки чоловік був на роботі, я потай зібрала речі і відвезла дітей до мами під приводом того, що залишу їх на кілька годин. Навантажена валізою – я вирушила в аеропорт.
Тільки сівши в літак, я повідомила мамі та чоловіка, що поїхала у відпустку. Результат мого повернення залишається невизначеним, але я вже не могла продовжувати у тому ж темпі. Мої сили і терпіння були вичерпані, і я заслуговувала на відпочинок. Приземлення у теплій країні принесло мені величезне полегшення. Я не відчуваю жодної провини за своє рішення: це була необхідна втеча для відпочинку тіла та розуму. Зміна обстановки була вкрай важливою, інакше я боялася, що незабаром опинюся в психіатричній клініці.