Моя бабуся Катя завжди була для мене більше, ніж просто родичка. Вона була вчителькою більшу частину свого життя, і я завжди захоплювалася її мудрістю та добротою. Бабуся Катя не могла мати своїх дітей, але доля піднесла їй шанс стати матір’ю, коли вона та мій дідусь вирішили удочерити мою маму. “Ти знаєш, люба, коли ми побачили твою маму вперше, ми відразу зрозуміли, що вона наша,” – розповідала мені бабуся, сидячи у своєму улюбленому кріслі. “Бабусю, ти завжди говорила, що зв’язок між людьми не завжди повинен бути кровним, щоб бути сильним,” – відповіла я, сидячи поряд з нею і гортаючи старі фотографії.
“Саме так, моя люба. Кохання та турбота створюють справжній зв’язок. Ми любили твою маму з того моменту, як побачили її, і це ніколи не змінювалося”, – додала вона з усмішкою. Бабуся Катя завжди була прикладом для наслідування. Вона навчала мене чесності, поваги до інших та значення освіти. Її уроки були улюбленими у багатьох учнів, і вона часто розповідала мені про свої шкільні пригоди.
“Кожна дитина – це як відкрита книга, в яку ти можеш додати щось цінне”, – казала вона мені. У процесі дорослішання, я все більше усвідомлювала, як сильно моя бабуся вплинула на моє життя. Її уроки, поради та історії стали частиною мене. Тепер, доросла, я дивлюся на свою бабусю Катю і розумію, що наш зв’язок справді набагато міцніший за простий споріднений зв’язок. Вона подарувала мені і моїй мамі щось більше, ніж просто будинок – вона подарувала нам любов і розуміння, які я цінуватиму все життя.