Я вийшла заміж у 20 років, глибоко полюбивши свого чоловіка. У нас були гармонійні та сприятливі стосунки. Єдиною проблемою була моя нездатність мати дитину. З роками моя мрія про материнство здавалася все більш недосяжною. Відвідуючи різні клініки, у тому числі й закордонні, зрештою з’ясувалося, що проблема криється у моєму чоловікові, а не в мені. Спустошена, але не бажаючи його дурити, я вирішила скористатися плодами сучасної науки.
Живучи у невеликому містечку, ми вирушили до столичної клініки для проведення процедури, виклавши за неї значну суму. В результаті народилася наша донька, якій наразі 10 років. Через роки моє життя набуло складного обороту. Мій чоловік потрапив у автомобільну аварію, внаслідок чого став інвалідом і більше не міг працювати. Я стала єдиним годувальником. Крім того, я взяла опіку над племінником після того, як моя сестра втратила батьківські права.
У 40 років, на тлі всіх цих обов’язків, я зненацька виявила, що вагітна. Незважаючи на поставлений лікарями діагноз, захист не здавався мені необхідним. Незапланована вагітність відчувалася як парадокс і вона не принесла мені радості. Я не наважуюсь поділитися цією новиною, передбачаючи, що мій чоловік буде проти переривання цього процесу. З іншого боку, він не в змозі забезпечити сім’ю, тому я перебуваю в стані внутрішнього конфлікту і буду змушена ухвалити незабаром важке рішення.