На початку грудня Зіна повернулася на батьківщину, керуючись бажанням поправити здоров’я перед Різдвом. Вона мала намір відвідати лікарів та планувала повернутися до Італії після свят. Проживши за кордоном 25 років, Зіна була однією з перших емігранток, яку підштовхнули складні обставини: розлучення, втрата роботи та відповідальність за виховання двох дітей. Дочка була на порозі заміжжя, а син щойно вступив до університету. У тяжкому фінансовому становищі Зіна скористалася наданою знайомою можливістю і переїхала до Італії. Спочатку її життя там було вкрай тяжким, включаючи ночі, проведені у вагонах поїзда або на лавках у парку. Однак поступово все налагодилося, коли вона влаштувалася покоївкою до літньої італійки. Зіна відкладала кожен зароблений євро,
щоб утримувати своїх дітей. Їй вдалося купити квартиру для дочки, а потім і машину для сина, коли він одружився. Незважаючи на початковий успіх, життя Зіни набуло несподіваного оберту, коли вона привернула увагу багатого італійця Адріано, який обсипав її екстравагантними подарунками та поїздками за кордон. Єдиною умовою Адріано було те, що Зіна не повинна працювати. Такий розклад призвів до того, що Зіна перестала надавати фінансову допомогу своїм дітям, що призвело до розриву між ними. Майже 15 років Зіна та Адріано жили разом, поки він не пішов із життя.
Оскільки вони не перебували у законному шлюбі, родичі італійця швидко вигнали Зіну, залишивши її у фінансовому та емоційному плані напризволяще. Повернувшись додому, Зіна звернулася за медичною допомогою та спробувала відновити стосунки із сім’єю. Проте її спроби зустріли з холодною байдужістю: дочка ігнорувала дзвінки, а син навіть не відвідав її в лікарні. Жінка була змушена зіштовхнутися із суворою реальністю свого вибору та його наслідками для стосунків із дітьми. Вона сподівалася на їхню підтримку в старості, але їхнє відчуження означало, що на неї чекає самотнє майбутнє. Незважаючи на її жертви та розкіш, яку вона забезпечувала, нездатність дітей пробачити її затьмарила всі її минулі зусилля. Зіна змирилася з тим, що проведе Різдво на самоті, і це стало яскравим нагадуванням про те, якою ціною дісталося їй щастя.