Катерина Іванівна, 70-річна жінка, розмірковувала про неприємну зустріч із 27-річною онучкою Іриною. Вони довгий час не спілкувалися – після розлучення батьків Ірини – внаслідок якого їхній зв’язок перервався. Їх возз’єднання сталося за похмурих обставин – на похороні сина Катерини та батька Ірини. Син Катерини, Максим, боровся з важким життям, не досягши успіху ні в чому і обтяжуючи своїми проблемами всіх навколо. Перед смертю він тяжко захворів, і Катерині довелося доглядати його самотужки.
Безвідповідальна поведінка Максима, його пияцтво та гулянки призвели до розірвання шлюбу: від нього пішла дружина Наталія, забравши із собою Ірину. Спочатку Катерина підтримувала Наталю та онуку, надаючи їм житло та фінансову допомогу, намагаючись компенсувати зневагу Максима. Однак, коли Ірині виповнилося п’ять років, Наталя поїхала до батьків, перервавши спілкування з колишньою свекрухою. Незважаючи на спроби Катерини зберегти стосунки, Наталя та Ірина відкидали її, навіть погрожуючи судовими позовами, якщо вона продовжуватиме наполягати.
Протягом кількох років Катерина робила м’які спроби відновити відносини з Іриною, але вони не були успішними. У результаті Ірина виросла під впливом негативного ставлення матері до Катерини, вважаючи, що її бабуся не доклала достатньо зусиль, аби налагодити стосунки. Тепер Ірина не бачить сенсу у відновленні цих відносин, вважаючи, що час бабусиної турботи минув. Більше того, онука навіть заявила, що їй не потрібна ніяка спадщина від Катерини…