Всю свою життя я прагнув догодити батькам. Вони завжди мали свою думку про те, як мені жити, і я, як слухняний син, старався дотримуватися їх порад. Тепер мені 50, і я усвідомив, що через цей вплив я так і не зміг побудувати свої здорові відносини. Я залишився один. “Ти маєш обрати цю професію,” – казали мені батьки, коли мені було 17. І я послухався. “Ця дівчина не для тебе. Вона не з нашого кола”, – сказали вони, коли я закохався в університеті. І я знову послухався. Роки минали, а я продовжував жити життям, яке вони для мене обрали.
Я став успішним у своїй кар’єрі, але моє серце залишалося порожнім. Щоразу, коли я намагався розпочати стосунки, мої батьки знаходили спосіб втрутитися. “Мамо, тату, я зустрів своє кохання”, – сказав я їм одного разу, сподіваючись на підтримку. “Вона не підходить тобі. Ми знаємо краще,” – була їхня відповідь. Так минули роки, і тепер, стоячи перед дзеркалом, я розумію, що мої батьки, намагаючись захистити мене, позбавили мене можливості жити своїм життям. Я не навчився приймати свої власні рішення, завжди спираючись на їхню думку.
Нині я намагаюся змінити своє життя. Я почав відвідувати психолога, щоби навчитися бути самостійним. Я зрозумів, що ніколи не пізно розпочати все спочатку. Я починаю робити вибір та приймати рішення сам, без стороннього втручання. Цей досвід навчив мене цінувати свободу вибору та важливість жити своїм життям, а не життям, яке обрали за тебе інші. І хоча я самотній зараз, але я відчуваю, що попереду у мене ще багато всього. Я нарешті починаю розуміти, хто я є насправді.