Якось Ользі зателефонувала її близька подруга Катя, в голосі якої звучали прикрість і сльози. Вона попросила Ольгу негайно приїхати. За кілька годин Ольга застала Катю у стані розпачу. Катя розповіла, що її дочка Ірина вийшла заміж, не повідомивши її, що навело її на думку, що Ірина її ненавидить. Потім Катя поділилася болісною таємницею зі свого минулого. Будучи молодою парою, Катя та її тодішній хлопець Ігор покинули свою новонароджену дочку у пологовому будинку. Малятко було усиновлено багатою сім’єю, але через кілька років знову залишилося сиротою, коли її прийомні батьки загинули в автомобільній катастрофі.
У заповіті обговорювалося, що дівчинка має повернутися до своїх біологічних батьків, яким було заповідано майно прийомних батьків. Ірина росла, відчуваючи себе віддаленою від Каті та Ігоря. Після смерті Ігоря прірва між матір’ю та дочкою збільшилася. Ірина ніколи не говорила про свої почуття чи минуле, залишаючи Катю мучитися почуттям провини і страхом, що Ірина пам’ятає, як її покинули. У результаті Ольга вирішила зателефонувати до Ірини, щоб обговорити її недавнє заміжжя.
У ході бесіди Ірина розповіла, що знала про своє удочеріння та відмову своїх біологічних батьків. Вона не висловлювала бажання вступати в конфронтацію з Катею, воліючи залишити минуле в минулому. Весь вечір Ольга вагалася, чи варто ділитися цією розмовою з Катею. І перш ніж Ольга встигла ухвалити рішення, їй зателефонували лікарі і повідомили, що у Каті стався напад із летальним кінцем. За такого трагічного повороту подій можливість примирення чи одкровення між матір’ю та дочкою в одну мить була втрачена назавжди.