Марія прибирала квартиру, коли почула, як її дочка, Аня, розмовляє з кимось телефоном, критикуючи матір за старомодність. Приголомшена та скривджена на доньку, Марія згадала про свої життєві труднощі та про те, як вона сама виховувала Аню. Марія виросла у люблячій сім’ї, але в зрілому віці зіткнулася з труднощами. Її стосунки були невдалими, включаючи несамовиту зраду з боку чоловіка, який вже був одружений, але зізнався в цьому лише за місяць до народження їхньої доньки.
Коли у 38 років вона завагітніла, батько, Павло, відмовився брати на себе відповідальність, залишивши Марію виховувати дитину поодинці. Вирішивши забезпечити Аню всім найкращим, Марія багато працювала, витрачала гроші на освіту та потреби доньки, не звертаючи уваги на себе. Вона скупилася на особисті речі, зберігала старий одяг і навіть «лагодила» клеєм розбиті окуляри. Підслухавши розмову Ані, Марія виплеснула назовні пригнічені роками емоції. Вона вперше за багато років розплакалася, відчувши себе неоціненою та засудженою дочкою .
Після серйозної розмови з Анею Марія перевела її з дорогої школи до звичайної, що полегшило її фінансовий тягар. Через кілька років Марія вийшла на пенсію і повернулася до улюбленої справи – шиття, виконуючи замовлення. Аня навчалася у коледжі і там же знайшла собі хлопця. Мати сподівалася, що її дочка матиме повноцінну сім’ю, чого в неї самої ніколи не було. Незважаючи на те, що її шлях був нелегким, стійкість Марії та її жертви заради майбутньої доньки стали її мовчазним тріумфом.