Після роботи Галина вирушила до магазину, щоб купити продукти для вечері, бо її доньку Світланку треба було чимось годувати. Стоячи в черзі, Галина помітила чоловіка у в’язаній шапці і зневажливо подумала про його недоглянуту зовнішність. Вони перекинулися парою слів, а черга рухалася дуже повільно, розчаровуючи Галину. Наступного дня, після дня роздумів про своє життя та проблеми матері-одиначки, Галина повернулася до того ж магазину, щоб повернути несправну лампу.
Там виявився чоловік із черги, Віктор, і вони обмінялися швидкими словами, після чого він запропонував безкоштовно полагодити лампу. Наступного дня Віктор доставив відремонтовану лампу та допоміг Галині із затопленою ванною. За вечерею вони дізналися більше один про одного, і між ними виник якийсь особливий зв’язок. Віктор був добрим і чуйним, що контрастувало зі спогадами Галини про колишнього чоловіка, який пішов від неї до молодшої жінки.
Незважаючи на те, що Віктор був повною протилежністю її колишнього чоловіка, гіркий досвід минулого змусив Галину твердо вирішити, що вона більше не впускатиме в своє життя чоловіків. Тієї ночі вона гостро відчула холодну самотність свого ліжка, що символізує її самоізоляцію. Зустріч із Віктором відкрила тріщини у її зовнішньому замаскованому вигляді, а також внутрішню боротьбу за те, щоб знову довіряти людям. Така людська натура! Вкрай складно реабілітуватися і жити далі після зради.