Місяць тому наш син, якому 26 років і який нещодавно одружився, здивував нас несподіваною пропозицією. Він думав, що йому та його вагітній дружині слід переїхати до квартири його бабусі, тоді як ми з чоловіком повинні взяти стареньку до себе. Його міркування зводилися до того, що, зрештою, він успадкує квартиру, то чому б не почати жити там прямо зараз? Ми з чоловіком живемо в нашій двійці, заробленій нашою наполегливою працею. Після смерті моїх батьків я продала їхній сільський будинок, який приніс не так уже й багато, але кожна копійка тоді допомогла нам. Моя свекруха після розлучення жила в однокімнатній квартирі, і в нас завжди були добрі стосунки, можливо тому, що ми не часто бачилися.
Минулого року ми подарували нашому синові та його нареченій солідну суму грошей на їхнє весілля, достатню для початкового внеску за двокімнатну квартиру. Але натомість вони вирішили купити машину і жити в орендованій квартирі. Тепер, коли на підході дитина, його дружина, яка ніколи не працювала і не робила фінансового внеску, наполягла на тому, щоби мати власне житло. Тема успадкування ніколи раніше не була проблемою нашої родини. У моєї свекрухи є лише один син, мій чоловік, а наш син – наша єдина дитина.
Зрештою, все перейде до нього чи його дітей. Як би там не було, зараз ми з чоловіком були захоплені зненацька. Ми пояснили, що у його бабусі своє життя, і воно все ще активне, і що дві господині в одному будинку – погана ідея у будь-якому разі. Ми наголосили на важливості недоторканності приватного життя людини і сказали нашому синові, що йому потрібно самому розібратися у своєму житті і нарешті стати дорослим. Він не дуже добре сприйняв нашу відповідь, назвавши нас егоїстами і вибігши з нашого дому. Але я твердо вірю, що ми ухвалили правильне рішення. Чи є інше рішення подібної дилеми?