Рита та Віктор зустріли один одного як зрілі, самодостатні особистості. Вони обоє працювали, заробляючи достатньо для нормального життя. Їхні прагнення також збігалися: вони обоє уявляли собі сім’ю з дітьми. Через шість місяців після знайомства вони вирішили одружитися, не відчуваючи необхідності продовжувати заручини, щоб “перевірити” свої стосунки. Вони підійшли до свого союзу з практичним підходом, обговорюючи та залагоджуючи потенційні джерела конфліктів, такі як фінанси та домашні обов’язки. Домашні справи не були проблемою, оскільки Віктор навчився всьому від своєї матері, а батько навчив його, що ремонтну роботу по дому слід виконувати спільно з дружиною. Управління фінансами вимагало ретельного обмірковування. Вони домовилися вносити фіксовану суму до спільного фонду, а будь-який надлишок залишати як особисті кошти. Риті було доручено здійснювати нагляд за бюджетом, тоді як Віктор мав щомісячно перевіряти витрати.
Спочатку все йшло добре, але виникли проблеми, коли Рита зіткнулася з труднощами на роботі, які вплинули на бонуси. Її фінансовий внесок у їхній загальний бюджет залишився тим самим, але тепер вона виявила, що їй не вистачає необхідних коштів для себе. Ця фінансова скрута збіглася з тим, що в неї закінчилися предмети особистої гігієни, необхідні для дотримання суворих правил зовнішнього вигляду на її роботі. Тому вона прийняла рішення використати кошти з їхнього спільного бюджету для покриття цих потреб. Віктор, природно, дізнався про це, і хоча визнавав необхідність її витрат, але не схвалював такої практики, оскільки сам ніколи не використовував спільні кошти в особистих цілях. Поки Рита розмірковувала над цією ситуацією, її день народження пройшов без особливого святкування через їхні стислі фінансові можливості: Віктор подарував їй лише квіти.
З наближенням дня народження Віктора та бажанням відплатити йому взаємністю за його доброту, Рита була сповнена рішучості знайти спосіб дозволити собі подарунок. Можливість представилася, коли колишня однокласниця згадала про термінову необхідність перекладу документів у її компанії. Оскільки Рита вільно володіла іспанською мовою, вона охоче взялася за це завдання. Робота з перекладу пройшла успішно, що призвело до збільшення кількості завдань та можливості виділити достатньо коштів на подарунок Віктору та бажану нову сукню. Якось увечері, коли Рита готувала вечерю, Віктор показав їй банківське SMS-повідомлення про грошовий переказ. Він був засмучений через таємність, витлумачивши це як порушення їхньої взаємної фінансової угоди. Рита пояснила свої наміри здивувати його подарунком на день народження зі своїх заробітків.
Але чоловік у відповідь наголосив на важливості прозорості і припустив, що їй варто було б розставити пріоритети в їхньому спільному бюджеті перед особистими витратами. Визнаючи справедливість доказів Віктора, Рита побачила парадокс у своїй ситуації: вона колись самостійно розпоряджалася своїми доходами, а тепер навіть маючи додатковий дохід, вона перебувала в боргах. Віктор, вдоволений тим, що Рита все зрозуміла, попросив її переказати кошти на їхній загальний рахунок і повідомив їй про своє бажання на свій день народження придбати новий телефон – поклавши край їх суперечці. Все вляглося, але для Рити це рішення принесло несподіване усвідомлення її потреб та бажань, що виходять за межі матеріальних подарунків.