У Віктора та Наталії, здавалося, був ідеальний шлюб. Вона була приголомшливою і розумною, присвячувала свій час їхньому синові та дому. Віктор був зразковим чоловіком: гарним, дбайливим та фінансово стабільним. Їхній син був чудовий, процвітав у навчанні та спорті. Для сторонніх вони були бездоганною родиною. Але для них самих це були руйнівні стосунки. Шість років тому після відпустки на море у Наталії зав’язався роман на стороні. Віктор швидко помітив зміни у її поведінці та зажадав пояснень. Спочатку вона заперечувала звинувачення, але зрештою визнала свою помилку.
Спустошений Віктор подумував про розлучення, але майбутнє надходження їхнього сина Дениса в перший клас утримало його від цього вчинку. Йому була нестерпна думка про те, що він зруйнує мрію хлопчика піти до школи за ручки з обома батьками. Почуваючись винною, Наталя робила все можливе, щоб загладити свою провину. Віктор помітив її зусилля та спробував пробачити її, але емоційні шрами залишалися глибокими. Пізніше, коли у Віктора стався короткий роман на роботі, він переконав себе, що це врівноважить шальки терезів. Віктор відчував докори сумління, але вірив, що це може стати поворотним моментом для примирення.
За кілька тижнів Наталя оголосила про свою вагітність, і Віктор розцінив це як знак залишатися разом. На жаль, вагітність була складною та закінчилася трагічно. Віктор був поряд зі своєю дружиною у ці лихоліття. Відносини пари оберталися виключно навколо Дениса, між ними не було жодної близькості чи спільних інтересів. Наталя топила свої суми у домашніх обов’язках, тоді як Віктор із головою пішов у роботу. Віктор часто розмірковує про своє рішення залишитись, двічі поспіль, все ще сумніваючись, чи коштувало воно того?