Протягом майже 20 років я переживала непростий шлюб зі своїм чоловіком Юрієм. Ми одружилися молодими і відразу після весілля переїхали до будинку моєї матері. Юрій, родом із іншого регіону, приїхав із обіцянками кращого життя. Але ці обіцянки залишилися невиконаними. Коли у нас народилося двоє дітей, замість того, щоб зосередитись на нашій фінансовій стабільності, він почав випивати. Наше фінансове становище було жахливим. Я знайшла роботу прибиральниці та доповнювала наш дохід випічкою для місцевих заходів. Але цього було замало. Коли наша молодша дочка закінчила школу, ми навіть не могли дозволити собі купити для неї відповідну сукню.
Доведена до краю, я попросила у Юрія розлучення. Дивно, але в той період він кинув пити та переїхав до столиці, щоб знайти роботу. Однак через чотири місяці він повернувся всього з 200 доларами. Він пояснював, що висока вартість життя у місті з’їдала всі його заробітки. Я була скептично налаштована, і незабаром одна з моїх подруг зізналася, що бачила його з іншою жінкою в столиці. Юрій усе заперечував. Розриваючись між розповідями своєї подруги та спростуваннями Юрія, я почуваюся втраченою. Незначна сума, з якої він повернувся за кілька місяців, ніяк не допомогла виправити наше становище. І що мені тепер робити? Продовжувати жити із сумнівами?