Даша, яка народилася у нас, коли нам було трохи за 30, була улюбленою дитиною, і наше життя оберталося навколо неї. Ми були щасливі: чоловік заробляв, я виховувала Дашу, яка виросла в спокійну, інтелігентну молоду леді, вона не завдавала нам жодного клопоту навіть у підлітковому віці. Після закінчення середньої школи ми подбали про те, щоб вона продовжила свою освіту, орендувавши для неї кімнату та продовжуючи уважно стежити за її життям. Попри наші надії, Даша дистанціювалася від своїх однолітків як удома, так і в інституті. Згодом наші тривоги виросли, але ми чіплялися за надію, згадуючи моє власне пізнє заміжжя.
Коли поведінка Даші змінилася, сигналізуючи про можливий роман, наш настрій піднявся. Вона розквітла на наших очах, але приховувала своє романтичне життя. Коли вона, нарешті, показала свого супутника, наші очікування зіткнулися з реальністю, що леденить душу. Вибір Даші – розлучений чоловік на ім’я Семен, який має сина і сумнівну репутацію в нашому маленькому містечку – викликав у нас мурашки по всьому тілу. Минуле Семена було похмурою історією про звинувачення на адресу його колишньої дружини та відмову від сина, навіть ухилення від сплати аліментів після підтвердження батьківства. Те, що він розповів Даші про свій попередній шлюб, стривожило нас, адже він намалював картину обману та жертовності, в яку Даша, на жаль, повністю повірила.
Моє серце боліло за дочку. Я лаяла її вибір, але її глибока закоханість засліпила її. Незважаючи на своє минуле, Семен обсипав Дашу любов’ю та подарунками, ще більше прив’язуючи її до себе. Я вирішила все ж таки дозволити Даші пройти цей небезпечний шлях кохання, сподіваючись, що власний досвід відкриє правду. Ніякі поради не могли втримати її, але моє серце залишалося відкритим для її повернення, незалежно від того, чи прийде вона з розбитим серцем чи навіть з дитиною. Мій обов’язок як матері полягав у тому, щоб бути поряд з нею, незважаючи на сонячне світло або бурі, що чекають на неї.