Мені нещодавно виповнилося 19 років, але в мене вже синочок, якому півтора роки. Біологічний батько не знає про його існування, оскільки я так вважала за потрібне. Дізнавшись про свою вагітність, я швидко звільнилася з роботи і уникала зустрічей з батьком моєї дитини. Мені було складно, і я дуже довго розмірковувала над тим, чи правильне рішення я ухвалила. Однак мене заспокоювала думка, що якщо він дізнається про існування сина, то вимагатиме опіки над ним.
Артур – батько мого сина, родом із багатої сім’ї, а я проста дівчина, та й батьків у мене немає. Нема кому мене захистити. Згодом у моєму особистому житті відбулися зміни: у мене почалися стосунки з чоловіком – звичайнісіньким робітником на виробництві. Нещодавно я почала помічати, що мене постійно нудить; зробила тест і дізналася, що вагітна. Хоча я розуміла, що ми не можемо дозволити собі утримувати двох дітей, але я все одно хотіла цю дитину.
Зараз мене не залишає думка, що якщо чоловік дізнається про мою вагітність, то зникне з мого життя. І як у такому разі я справлятимуся з двома дітьми? Я ж не працюю! І як мені знайти роботу, щоб забезпечити двох дітей? Я міркую про те, щоб перервати вагітність. Розумію, що то гріх. Але хіба не великим гріхом буде, якщо зіпсую життя ні в чому невинним дітям? Іноді мені здається, що виходу із цієї ситуації просто немає.