Одного разу, після звичайної сімейної вечері, чоловік оголосив, що має іншу жінку. Ми були одружені вже 8 років, тому він попросив розлучитися спокійно – без зайвих сварок та конфліктів. Та й ділити нам не було чого: ми винаймали квартиру, дітей у нас не було. Чоловік пішов, я повернулася до мами, плакала, намагалася зрозуміти, чим я його не влаштовувала. Тоді я ще не знала, що коханка чекає від мого чоловіка дитину.
Минуло півроку. Колишній подзвонив мені та повідомив свою радісну новину. -А чому ти мені дзвониш? -Тому що я дуже хотів цю дитину від тебе, а ти не хотіла. З тієї розмови минув ще один рік. Цього разу я сама зателефонувала йому, просто дізнатися як справи. Він сказав, що його з новою дружиною запросили на весілля друзів і спитав, чи можу я посидіти з їхньою донькою.
Я була дуже здивована, побачивши його коханку. Вона справді була неймовірно красивою, витонченою, із прекрасною фігурою. Ось чому він вибрав її. Згодом я почала проводити з їхньою донькою більше часу. Власне, я була її нянькою. Але мені подобалося це робити, оскільки вона була дуже слухняною дівчинкою. Якщо чесно, я заздрила новій родині свого чоловіка. І досі таємно сподіваюся, що дружина піде від нього, залишить йому дитину, і ми знову станемо сім’єю.