У студентські роки, проживаючи в гуртожитку, я виробила правило: ніколи не давати грошей у борг. Адже життя в гуртожитку передбачало спілкування, свята та неминучі непорозуміння. Якось сусідка попросила у борг велику суму, пообіцявши повернути з майбутньої стипендії. Будучи надто довірливою, я, дурненька, погодилася. Однак згодом вона почала ухилятися від повернення боргу.
Конфлікт із сусідкою вилився у сцену, причому оточуючі несподівано стали на її бік. Вирішивши взяти все до рук, я дала їй тиждень на погашення боргу. На сьомий день сусідка самовдоволено простягла пакет з дрібними грошами, вирішивши, що зробила мені ласку. Увечері я розібралася в монетах і виявила там кілька колекційних.
Продавши їх найближчому колекціонеру, я одержала додаткову суму. Цей досвід закріпив моє рішення ніколи не давати і не брати гроші у борг. Це також навчило мене обережності у виборі тих, кому ми довіряємо: дуже неприємно, коли ті, кого ти вважаєш друзями, обертаються проти тебе і поводяться зовсім не так, як ти від них очікував.