Валя сиділа на дивані з новонародженим сином на руках, наспівуючи йому колискову. Малюк нарешті засинав після довгих годин примх. Втома опановувала її з кожною минулою годиною.Але коли її свекор увірвався до будинку, голосно обурюючись станом підлоги, її серце стрибнуло від страху.”Валю, що це таке?! Підлога вся в бруді! Ти що, не помилила її? Чим ти займалася весь день?!” – почав він.Валя намагалася зберегти спокій:”Тату, у мене на руках немовля. Він був примхливим сьогодні весь день, і я намагалася його заспокоїти. Перепрошую за підлогу.”
Свекор недовірливо дивився на неї, ніби не розуміючи її пояснень. Його обличчя червоніло від гніву.”Мене це не хвилює! Я живу в цьому будинку і хочу, щоб тут було чисто!”Тут із кухні вийшла свекруха, Олена. Вона чула все і вирішила заступитися:”Будь ласка, зрозумій: вона молода мама. Їй важко впоратися з усім.”Свекор зітхнув:”Так, можливо, вона не повинна була ставати матір’ю, якщо не може стежити за домом?”Валя мало не заплакала. Вона почувала себе приниженою та безпорадною. Але Олена не здалася: “Женя, вистачить. Подумай про свого онука. Валя робить все, що може.
“Свекор пішов у свою кімнату, продовжуючи бурчати собі щось під ніс. Олена підійшла до Валі і обійняла її.”Не зважай на його слова. Він просто старий і іноді буває нестриманий.”Валя насилу стримала сльози:”Я намагаюся, мамо. Але іноді відчуваю, що втрачаю контроль над усім.”Олена посміхнулася:”Я знаю. І я пишаюся тобою. Не дай йому зломити твій дух. Ти чудова мати та дружина.” Валя усміхнулася у відповідь завдячуючи своїй свекрусі за підтримку. Цей інцидент став приводом для того, щоб сім’я обговорила важливість взаєморозуміння та підтримки, особливо у такі складні періоди, як народження дитини.