Два дні біля п’ятнадцятої квартири валявся пакет зі сміттям. Віктору це не давало спокою, тому що він мало не спіткнувся через нього одного разу. На його подив, на ранок до пакета приєднався інший – поменше. Сміття було незвичайним для новобудови! Поспішаючи на роботу, Віктор не звернув на нього уваги. Однак наступного ранку терпець Віктора вичерпався. Він підійшов до квартири та натиснув на дзвінок. Двері відчинила літня тендітна жінка, Ірина Олексіївна.
Помітивши, що в неї тремтять руки, Віктор зрозумів, що їй важко, і запропонував винести за неї сміття. Ірина, вдячна, але збентежена, запропонувала Віктору гроші за цю послугу, але він відмовився. Віктора вразила мізерність харчування сусідки – переважно у смітті була їжа швидкого приготування. Пізніше, вечеряючи в ресторані, Віктор попросив свою супутницю Олену зварити для Ірини суп. Олена відкинула цю ідею, запропонувавши натомість ресторанний суп. Розчарований, Віктор відвіз її додому. У магазині Віктор зустрів Оксану, свою нову сусідку, та поділився з нею історією Ірини.
Почувши це, Оксана запросила Віктора в гості, щоб він почекав, поки вона зварить суп, і вони разом могли віднести порцію Ірині . Доставивши суп і побачивши радість Ірини, Віктор зрозумів, що справа не лише в їжі, а й у людському спілкуванні. Коли Олена зателефонувала йому, він проігнорував дзвінок, вирішивши запросити Оксану до себе в гості та почастувати пирогом, рецепт якого він дізнався у своєї мами. Цей жест доброти з боку Оксани та Віктора не лише подарував старенькій величезну радість, а й став початком довгих та щасливих стосунків двох добрих сердець.