Галина Іванівна, яку сусіди ласкаво називали бабою Галею, завжди була надійною опорою у своєму оточенні.Вийшовши на пенсію, вона доглядала дітей, допомагала студентам і навіть доглядала вуличних тварин. Згодом у неї почалися проблеми з пам’яттю. Сусіди, які колись розраховували на її допомогу у всьому, стали її опікунами. Вона постійно питала про свого сина Льошу, який живе в столиці, або згадувала про покійну сестру, яка, на її думку, була ще жива.
Один стурбований сусід зв’язався з Льошею. Замість відвідувати маму, син найняв жінку, яка двічі на тиждень зазирала до самотньої бабусі. Баба Галя, не знайома з цією жінкою, боялася її та відчувала погрозу. Коли сусіди занепокоїлися, Льоша в роздратуванні заборонив їм заходити до квартири своєї матері, погрозивши судовим розглядом. Самотня та розгублена, баба Галя не знаходила собі місця. Якось вона впала з балкона (благо, вона жила на 2 поверсі невисокої будівлі) і була виявлена сусідом із тяжкими травмами.
Льоша, дізнавшись про те, що сталося, відреагував агресивно, попередивши сусідів, щоб ті трималися подалі від його матері. Жінку було госпіталізовано і незабаром вона померла у лікарні. Про її смерть та організацію похорону сусіди дізналися лише побіжно. Син швидко продав її квартиру і стер усі сліди життя своєї матері, жінки, яку сусіди пам’ятатимуть ще дуже багато років. На жаль, очікування бабою Галею свого сина так і залишилося нездійсненим.