”Миронов, до дошки!” – сказала вчителька, дивлячись на учня.”Вибачте, я не готовий до уроку…” – опустивши очі, сказав Миронов.”Чому? Зараз двійку отримаєш! ” – вже обурилася вчителька.”Вчора тато знову прийшов додому з пляшкою…”Від такої відповіді Миронова на очі вчительки навернулися сльози. Вона згадала своє важке дитинство… Вчителька, Лариса Петрівна, замовкла на мить, адже була приголомшена відповіддю учня. Вона згадала свого батька, який також був алкоголіком і часто приходив додому п’яним.
“Миронов, можеш сісти”, – м’яко сказала вона.Миронов із полегшенням повернувся на своє місце. Вчителька зрозуміла, що Миронову дуже тяжко, і вирішила поговорити з ним після уроку. Коли дзвінок продзвенів, вона попросила його залишитися.”Миронов, мені дуже шкода, що ти переживаєш такий скрутний час”, – сказала вона.”Це нормально, я вже звик”, – відповів Миронов, опустивши очі.”Я знаю, як ти почуваєшся. Мій батько теж був алкоголіком”, – зізналася Лариса Петрівна.Миронов був здивований цим зізнанням і подивився на вчительку.
“Ви серйозно?””Так, я знаю, як це важко. Якщо тобі потрібно поговорити з кимось про проблему, або якщо тобі потрібна допомога, я завжди поряд”, – сказала вона.Миронов відчув, що в його грудях щось ослабло. Він був вдячний вчительці за її підтримку.”Дякую, Ларисо Петрівно. Ви дуже добра”. З того часу Лариса Петрівна стала для Миронова більшою, ніж просто вчителем. Вона стала його наставником та другом. Вона допомагала йому не лише з навчанням, а й з порадами, як справлятися зі складною ситуацією вдома. Завдяки їй Миронов зміг знайти сили, щоб подолати труднощі та стати впевненішим у собі.