ʼʼНавіщо нам ще одна дитина? Ми і так ледве зводимо кінці з кінцямиʼʼ, – зауважила Наталя. ʼʼРаніше я хотіла багато дітей, але згодом передумала. Крім того, враховуючи, що наш син ходить до школи, одного цілком достатньо!ʼʼ ʼʼХіба Сашко не із задоволенням вчиться?ʼʼ ʼʼНу так. Ми завжди на роботі. Моя мама намагається допомагати йому після школи, але вона не надто захоплена його домашніми завданнямиʼʼ. ʼʼВін лише у третьому класі. Хіба твоя свекруха не вчителька? Невже вона не може допомогти своєму онукові?ʼʼ
ʼʼНавчальна програма нашої школи дуже насичена. А її репетиторство не допомогло, а тільки напружило всіх.ʼʼ І Наталя, і її чоловік були лікарями, через що їх 10-річний Сашко часто почувався самотнім. Вони планували завести ще одну дитину, коли Сашко піде до школи, але передумали, зрозумівши, що Сашко має проблеми з навчанням. Свекруха Наталії якось прокоментувала: ʼʼВін навчається у третьому класі та відчуває труднощі з читанням та математикою? Я займатимуся з ним у вихідні!ʼʼ
Проте Наталі доводилося оплачувати рахунки за репетиторство своєї свекрухи. Заняття не були плідними, оскільки бабуся лише лаяла Сашка. ʼʼСвекруха каже, що наш син безнадійний, припускаючи, що він може мати проблеми зі здоров’ям. Лікарі лише прописали йому вітаміни для того, щоб він краще зосереджувавсяʼʼ, – обурювалася Наталя. Напруга зростала у міру того, як свекруха звинувачувала Наталю в проблема Сашка. Зрештою, втомившись від страждань свого сина, чоловік Наталі попросив свою матір припинити візити.
Наталя намагалася застосовувати практичний підхід до занять Сашка. ʼʼСхоже, ти платила свекрусі тільки за те, щоб вона лаяла свого онука?ʼʼ – запитала подруга Наталі. ʼʼВиходить, так. Але після того, як я звернулася за допомогою до шкільної вчительки Сашка, йому стало цікавіше вчитися! Досвід спілкування з моєю свекрухою спантеличив Сашу. Але, з іншого боку, ми більше нічого про неї не чуємо котрий місяцьʼʼ.