Рита пішла з роботи раніше, купила продукти і вирушила додому доглядати хворого чоловіка. Коли вона несла сумки по снігу , зрозуміла, що сумує за своєю покійною матір’ю і шкодує, що колись не цінувала її старання заради доньки. Минулої ночі Риті наснилася мати. Вона намагалася вибачитись за минулі образи, але голос її підвів.
Відмахнувшись від своїх нав’язливих думок, Рита увійшла до своєї оселі і в ліфті зіткнулася з незнайомим літнім чоловіком. Дивно, але він знав її ім’я і навіть натиснув кнопку із циферкою «6», адже саме на тому поверсі жила Рита. Дійшовши до своєї квартири, Рита автоматично зателефонувала у двері і виявила, що ключів немає. І тут вона почула знайомий голос з того боку – голос, який змусив її завмерти.
Двері відчинила її мама у старому халаті та капцях. Збентежена і зраділа, Рита розсипалася вибаченнями за всі грубі слова, які вона коли-небудь вимовила. Мама лише усміхнулася, сказавши, що вона не тримала образи на дочку. Рита здивовано вийшла надвір, намагаючись осмислити неможливе. Повернувшись, вона застала чоловіка за приготуванням їжі, а його мати за переглядом серіалу.
Раптом чоловік Рити згадав, що багато років тому того ж дня Рита незрозумілим чином прийшла додому із зайвими продуктами і теж попросила пробачення у матері. Раптом Рита згадала усмішку старого і відчула, що на мить побачила неприродне світло над його головою. Дивна, заспокійлива думка спала Риті на думку: можливо, материнська любов здатна долати навіть межі часу і простору.